ЗАСТОСУВАННЯ АКРИЛОВОЇ КОПОЛІМЕРНОЇ ДОБАВКИ ДЛЯ УКРІПЛЕННЯ ТА СТАБІЛІЗАЦІЇ ҐРУНТІВ У БУДІВНИЦТВІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/apcmj.2024.4.2Ключові слова:
акрилова кополімерна добавка, довговічність, транспортне будівництво, укріплення ґрунту, стабілізація ґрунту, цемент.Анотація
Анотація. Усе частіше будівництво об’єктів транспортного будівництва здійснюється в складних інженерно-геологічних умовах. Отже, як будівельний матеріал застосовуються слабкі ґрунти, що потребують подальшої стабілізації та укріплення для забезпечення надійності й довговічності об’єкта будівництва. Велике різноманіття ґрунтів, які застосовуються в будівництві, мають суттєве погіршення механічних властивостей унаслідок впливу кліматичних факторів, що значно впливає на їх несучу здатність. Тому вживання для цих видів ґрунтів заходів зі стабілізації й укріплення є чи не єдиним заходом, що дає можливість їх застосування в будівництві. Нехтування заходами стабілізації та укріплення ґрунту, як правило, призводить до нерівномірного осідання основи, а також і до втрати її стійкості. Найпоширенішим матеріалом зі стабільними фізико-механічними властивостями для стабілізації та укріплення ґрунту є цемент. Модифікація цементу для укріплення та стабілізації ґрунту різноманітними полімерними добавками широко практикується протягом останніх кількох десятиліть. Основа причина використання таких матеріалів – схильність до утворення усадкових тріщин укріпленого матеріалу, які з часом можуть відбиватися крізь асфальтобетонні чи цементобетонні шари дорожнього покриття на поверхню після будівництва, а також підвищення водонепроникності й збільшення морозостійкості укріплених і стабілізованих ґрунтів. Сьогодні є перспективним застосування акрилової кополімерної добавки із цементом для укріплення та стабілізації ґрунтів. Застосування цієї комбінації дає можливість отримання максимально ефективної в’яжучої речовини. Застосування акрилової кополімерної добавки із цементом може бути використано для виконання будівництва, реконструкції, а також ремонту з метою забезпечення довговічності, економічності споруд, зменшення матеріалоємності й термінів будівництва. У роботі проаналізовано можливості застосування акрилової кополімерної добавки для укріплення та стабілізації ґрунтів у будівництві.
Посилання
Гаркуша М.В. Застосування укріплення ґрунтів у транспортному будівництві. Airport Planning, Construction and Maintenance Journal. 2024. № 3. С. 21–29. DOI: https://doi.org/10.32782/apcmj.2024.3.3.
Sherwood P. Soil stabilization with cement and lime. State of the Art Review. London : Transport Research Laboratory, HMSO, 1993. 153 p.
Rogers C.D.F., Glendinning S. Modification of clay soils using lime. Proceeding of the Seminar held at Loughborough University on Lime Stabilization 1993. P. 99–114.
ASCE. Soil improvement: history, capabilities and outlook. Report by the Committee on Placement and Improvement of Soils, Geotechnical Engineering Division. New York, 1978. 182 p.
Charles J.A. Ground improvement: the interaction of engineering science and experience-based technology. Geotechnique. 2002. Vol. 52. № 7. Р. 527–532. http: // 10.1680/geot.52.7.527.38748.
EuroSoilStab. Development of Design and Construction Methods to Stabilize Soft Organic Soils: Design Guide for soft soil stabilization. CT97-0351, European Commission, Industrial and Materials Technologies Programme (Rite-EuRam III). Bryssel, 2002. 95 р.
Hveem F.N., Zube E. California Mix Design for Cement-Treated Bases. Highway Research Record. 1963. Vol. 36. P. 11–55.
Stanton T.E., Hveem F.N., Beatty J.L. Progress Report on California Experience with Cement Treated Bases. HRB Proc. 1943. Vol. 23. P. 279–296.
Zube E., Gates C.G., Shirley E.C., Munday H.A. Service performance of cement-treated bases as used in composite pavements. Highway Research Record. 1969. Vol. 1. P. 57–69.
Pousette K., Mácsik J., Jacobsson A. Peat Soil Samples Stabilized in Laboratory-Experiences from Manufacturing and Testing. Proceeding of Dry Mix Methods for Deep Stabilization. 1999. Vol. 1. P. 85–92.
Cortellazzo G., Cola S. Geotechnical Characteristics of Two Italian Peats Stabilized with Binders. Proceeding of Dry Mix Methods for Deep Soil Stabilization. 1999. Vol. 1. P. 93–100.
Åhnberg H., Holm G. Stabilization of Some Swedish Organic Soils with Different Types of Binders. Proceeding of Dry Mix Methods for Deep Soil Stabilization. 1999. Vol. 1. P. 101–108.
Holm G., Andréasson B., Bengtsson P., Bodare A., Eriksson H. Mitigation of Track and Ground Vibrations by High Speed Trains at Ledsgård, Sweden. Linköping, 2002. 60 р.
Hebib S., Farrell E.R. Some Experiences of Stabilizing Irish Organic Soils. Proceeding of Dry Mix Methods for Deep Soil Stabilization. 1999. Vol. 1. P. 81–84.
Roberts J.D. Performance of Cement-Modified Soils: A Follow-Up Report. 1986. Vol. 1089. P. 81–86.
Burland J.B., McKenna J.M., Thomlinson M.J. Preface: ground treatment by deep compaction. Geotechnique. 1976. Vol. 25. № 1. Р. 1–2.
ДСТУ Б В.2.7-309:2016. Ґрунти, укріплені в’яжучим. Методи випробувань. [Чинний від 2017-01-01]. Київ, 2016. 24 с. (Інформація та документація).
ДСТУ ЕN 14227-15:2021 (EN 14227-15:2015, IDT). Суміші, укріплені гідравлічним в’яжучим. Технічні умови. Частина 15. Ґрунти, стабілізовані гідравлічним в’яжучим. [Чинний від 2022-09-01]. Київ, 2021. 23 с. (Інформація та документація).